vital_sol

 Весна на селі - це незчисленна робота, причому з одного боку всі поспішають, бо треба багато чого прибрати, а згодом посіяти і насадити, а з другого боку завжди є небезпека приморозку, який всю роботу зводить нанівець.

От ми наче побризкали від бактеріальних хвороб двічі, а сьогодні дивлюся - а абрикос таки вражений, треба відрізати хворі гілки, а айва так і взагалі наполовину всохла. Треба відпиляти сухе. У лютому цього не було помітно.

Петрушку цього року не замочувала, посіяла так, але притоптала, подивимось, чи так краще буде сходити. 

Редиска зійшла дружно, ще пара днів - і можна буде проріджувати.

Бур'ян росте дуже швидко, у трояндарію вже майже заросло,  клумбу з хостою прийшлося сьогодні звільняти, бо саму хосту і не видно під пирієм. Видрала весь, вийшла така собі копичка сіна.

Коти не хочуть вже бути вночі вдома, виходять на полювання. Полюють за кротами, що цього року вибрали наше обійстя для життя. Я вже і риб'ячі голови підкладала у нірки, і пісок з котячих лотків, і втикала палки з начеплиними на них бутилками з вирізаними крильцями, щоб крутилися і робили шум. Сподіваюсь, що підуть. 

Але шкоди вже наробили. Одна лоза всохла і один чудовий кущ лохини. 

Цвітуть вишні і черешні, як не буде великого приморозку, то будемо з вишнями. А, може, і з яблуками, як не поморозить цвіт.

Такі от новини. 

Про обстріли Полтавщини ви вже знаєте і без мене...

Всенощну на Великдень відспівали досить пристойно, людей на саму всенощну прийшло достатньо, а після всенощної , щоб освятити паски - так і взагалі багато.

Вітра не було, і зорі висіли прямо над головою невимовно яскраві, і все раптово забажало розквітнути, навкруги витав аромат квітів.

Тепло.

Здається, що весна і завтра буде, нарешті мирне життя. Ось чомусь так здається. Але це всередині, бо назовні знаєш, що ще далеко до миру. 

Будемо робити своє. Петрович на городі мені не помічник. Це прикро. Але йому треба працювати набагато більше, ніж мені, отже у вільний час мені треба бути на городі. 

таке життя.